середа, 24 квітня 2019 р.

Критичне сприйняття інформації

Одне з завдань сучасної школи — допомогти школярам зрозуміти складність взаємозв’язків світу, розвинути критичне і комплексне мислення. Адже в епоху YouTube та Інстаграму людям притаманне «кліпове» мислення. Тобто люди сприймають світ не цілісно, а як послідовність майже не пов'язаних між собою подій. Школярам все складніше читати чужі великі тексти, вони забувають те, що вчили вчора. Одне з досліджень показало, що коефіцієнт засвоєння знань у сучасних школярів — 10%. Саме тому в школах все більшу популярність здобувають короткі перекази великих творів.
Україна поступово рухається до західної моделі шкільної освіти. Ключовий документ Міністерства освіти України — концепція «Нова українська школа». Згідно з нею школа відповідатиме потребам кожної дитини.
Інтернет радикально змінює уявлення про освіту. Одним з найбільших університетів у Великобританії є Open University — у 2016/2017 навчальному році він нараховував 126 тисяч студентів. Особливість цього університету у тому, що студенти з усіх куточків Великобританії та багатьох країн світу вчаться дистанційно, а їхні аудиторії — віртуальні. Щоб утримувати увагу студентів, викладачам доводиться робити електронні конспекти лекцій, відеокурси та створювати короткі освітні відеоролики.
Що таке феномен «замкнених просторів»?
Однак Інтернет як простір має подвійну природу: усе залежить від того, хто його використовує. Це схоже на сокиру: з її допомогою можна побудувати будинок, але можна посягати на чиєсь життя. Інтернет все частіше використовують для поширення неправдивої інформації, розпалювання міжетнічної ворожнечі, тролінгу і булінгу, тобто для цькуванняінших. Частково цьому сприяють й принципи, за якими влаштований Інтернет та соцмережі. Йдеться про феномен «замкнених просторів». Алгоритми соцмереж чи гугла показують користувачу переважно ту інформацію, яка відповідає його / її інтересам. Так користувачі опиняються в пастці своїх інтересів та не мають доступу до усього спектру інформації. Що ж робити? Читати тих, чиї погляди ви не поділяєте, іноді зазирати на інший бік барикад.
Медіаграмотність для шкіл
Навчитися медіагігієні, розібратися в світі інформації та інформаційних пасток дозволяє дисципліна під назвою «медіаграмотність». Однак цей термін новий для української системи освіти. У Києві є тільки одна школа, директор якої системно пропонує дітям вчитися перевіряти інформацію в Інтернеті та обговорювати небезпеки, які несуть фейкові або ж неправдиві новини.
Однак чи легко переконати людей перевіряти інформацію й відкидати неправдиві відомості? «Людям не потрібна правда, їм потрібне підтвердження їхніх усталених поглядів» — стверджує професор-міжнародник Валерій Соловей. Саме тому багато людей живуть зі своїми напівправдами чи маленькими неправдами та щоразу відстоюють свої сформовані погляди на світ.
Цінність ЗМІ з хорошою репутацією, тобто відповідальних за достовірність інформації, все більше зростає. Це також стосується шкіл та університетів — викладацький колектив мають складати люди, які здатні відмежувати правдиву інформацію від чуток, домислів, перекручень і фальсифікацій. Крім того, саме вчителі повинні вчити учнів відрізняти правду від неправди і таким чином стимулювати розвиток їхнього критичного мислення.
Чому потрібно остерігатися телебачення?
Вже згаданий раніше професор Валерій Соловей у одній з своїх лекцій зазначив, що «телебачення — це взагалі не для розумних людей». Адже телебачення — різновид «гарячих медіа», які апелюють швидше до наших емоцій, аніж розуму. Згадайте читання книжки — там мінімум картинок, переважно рядки тексту. Однак ми уявляємо собі сцени, малюємо в уяві персонажів й здатні співпереживати героям, якщо фабула цікава. Ми черпаємо з книжок знання та тренуємо мозок.
А коли ми дивимося телебачення, наш мозок переважно спить. Інформацію з телебачення ми сприймаємо через зовнішні рецептори — зір та слух. Це простіше. Це яскравіше. Це не спонукає аналізувати.
Які методи маніпуляцій використовують на телебаченні
  • таємниця, теорія змови
Це один з найпростіших способів маніпуляції — сказати, що від вас нічого не залежить і хтось вже все вирішив за вас. «Не ходіть на вибори, бо й так відомо, хто переможе».
  • метод перенесення
Коли на телебаченні розповідають про сучасну подію, часто проводять аналогії з іншою, яка відбулася в інший історичний час за інших умов. Головна мета — знецінити сучасну подію чи її учасників.
  • маніпуляція порядком дня
Порядком дня маніпулюють, коли потрібно відвернути увагу від справді важливої події. Якщо на центральній площі столиці відбувається стотисячна акція протесту з вимогою відставки уряду, на телебаченні головною темою дня можуть зробити питання безпеки усиновлення дітей іноземцями.
  • маргіналізація
Люди не хочуть себе бачити в меншості. Зазвичай вони хочуть асоціювати себе з тією більшістю, на стороні якої «правда». Саме тому диктори чи ведучі здатні маніпулювати: вони виступають на стороні більшості, «здорового глузду» чи традиції. При цьому вони атакують опонентів, називаючи їх меншістю. Іншими словами — маргіналізують їх.
Як розрізняти неправдиву інформацію?
В сучасному інформаційному просторі люди нерідко отримують інформацію від тих, кого вони ніколи не бачили й швидше за все, ніколи про них не чули. Кілька порад, як розрізняти неправдиву чи маніпулятивну інформацію:
  • Не довіряйте публікаціям з маловідомих сайтів, які не мають репутації серед інших журналістів.
  • Якщо ви бачите сенсаційні заголовки — щось тут не так.
  • Емоційні заклики до якоїсь дії завжди підозрілі.
  • Остерігайтесь публікацій, де посилаються на ненадійні джерела, як-то «британські вчені заявили».
  • Використання лайливих слів та жаргону — ознака непрофесійності.
  • Використання дискримінаційної лексики.
  • Кілька знаків оклику наприкінці речення.
  • Апеляція до анонімних джерел.
Медіаграмотність починається з простого — з вміння ставити прості запитання щодо джерел інформації. Зрештою, це і є розвитком критичного мислення для школярів.